«м≥ст.
2. «агальна характеристика мусульманського права
Ўар≥ат (мусульманське право) орган≥чно пов'¤заний з ≥сламом, його навчанн¤м. ¬≥дпов≥дно до юридичноњ енциклопед≥њ "Ўар≥ат - зб≥рник рел≥г≥йних ≥ правових норм, складений на основ≥ орана ≥ —унны (мусульманських св¤щенних переказ≥в), що м≥стить норми державного, спадкового, карного ≥ подружньо-с≥мейного права".
≤ншими словами, шар≥ат - це правов≥ розпор¤дженн¤, нев≥д'Їмн≥ в≥д теолог≥њ ≥сламу, т≥сно пов'¤зан≥ з його рел≥г≥йно-м≥стичними у¤вленн¤ми. ≤слам розгл¤даЇ правов≥ встановленн¤ ¤к частку Їдиного божественного закону ≥ пор¤дку. «в≥дси вел≥нн¤м ≥ заборонам, що складають норми шар≥ату, також приписуЇтьс¤ божественне значенн¤.
Ўар≥ат розвивавс¤ ¤к строго конфес≥йне право. ќсобливо спочатку шар≥ат у ц≥лому ≥ його власна доктринальна-нормативна частина (ф≥кх) ув≥брали в себе не т≥льки правов≥ встановленн¤, але ≥ рел≥г≥йну догматику ≥ мораль. ” результат≥ норми шар≥ату (правила, розпор¤дженн¤), з одного боку, регулювали сусп≥льн≥ ("людськ≥") в≥дношенн¤, а з ≥ншого боку - визначали в≥дношенн¤ мусульман з јллахом (≥бадат). ¬веденн¤ в шар≥ат божественного провид≥нн¤ ≥ рел≥г≥йно-моральних норм знайшло св≥й в≥дбиток у сво≥р≥дн≥ст≥ праворозум≥нн¤, а також оц≥нц≥ правом≥рного ≥ неправом≥рного поводженн¤. “ак, т≥сний зв'¤зок права з теолог≥Їю ≥сламу знайшов своЇ вираженн¤ у встановленн≥ в шар≥ат≥ п'¤тьох вид≥в д≥й мусульманина, ¤ким надававс¤ р≥вною м≥рою правовий ≥ морально-рел≥г≥йний зм≥ст:
- обов'¤зков≥,
- що рекомендуютьс¤,
- дозволен≥,
- попереджувальн≥, ¤к≥ не т¤гнули за собою покаранн¤ ;
- заборонен≥ ≥ п≥дл¤гаюч≥ покаранню.
¬изнанн¤ божественного приреченн¤ в шар≥ат≥ породило ≥ значим≥сть питанн¤ про свободу вол≥ мусульманина ≥ њњ меж. –ел≥г≥йно-ф≥лософськ≥ школи, що з≥ткнулис¤ з цього приводу, зайн¤ли р≥зн≥ позиц≥њ. “ак, одна з цих шк≥л (джабарити) узагал≥ заперечила свободу вол≥ людини.
Ќорми, що м≥ст¤ть також обов'¤зки, визначили все житт¤ правов≥рного мусульманина (щоденн≥ молитви, дотриманн¤ посту ≥ правил похованн¤ ≥ т.д.). Ќе випадково особлив≥стю норм, що складають шар≥ат, Ї те, що вони застосовуютьс¤ т≥льки до мусульман ≥ у в≥дношенн¤х м≥ж мусульманами.